27. Життя

В житті так буває ,
Що ніхто не знає  .
Де щастя загубе ,
А де його знайде .

Стоїть на порозі ,
У рідному домі ,
Молода дівчина ,
Заплакані очі .

Простіть мене тату ,
Прости мене мамо ,
Що я покохала ,
Дитя нагуляла .

Я ще молоденька ,
Життя ще не знала ,
Я хлопця зустріла ,
Його покохала .

Він все мені клявся ,
Що він мене любить .
Ніколи й нізащо ,
Мене не розлюбить .

Все дужче і дужче ,
Його я любила .
Йому відказати ,
Була вже несила .

А в нього кохання ,
До мене нещире .
Мене розлюбив він ,
Узяв і покинув .

Простіть мене тату ,
Простіть мене мама ,
Що я полюбила ,
Дитя нагуляла .

Мене ви любили ,
До школи водили ,
Коли я хворіла ,
На руках носили .

Ночей ви не спали ,
Мене колихали .
Як ішла я із школи ,
Завжди зустрічали .

Погляньте матусю ,
Татусю рідненький .
Яке в вас внучатко ,
Красиве маленьке .

Яке воно любе  ,
Яке воно миле .
Ніколи й нізащо ,
Його не покину .

Хоч як буде важко ,
Із ним мені жити ,
А я його буду ,
Любити й ростити .

Заплакала мати ,
Заплакав і батько .
Як же нам без тебе ,
Буде доню тяжко .

Докорять не будемо ,
Ми тебе ніколи .
Не плач наша доню ,
Витри свої сльози .

В житті так буває ,
Що ніхто не знає .
Де щастя загубиш ,
А де його знайдеш .