Втомився... Стільки днів така напруга,
Що можна просто з розуму зійти...
Відкрию шафу і дістану ДРУГА
Й полину з ним в віддалені світи.
Сторінок шелест — як весняний вітер
О цій, уже задумливій, порі...
У вікна заглядають яблунь віти
І вуличні жовтаві ліхтарі.
А я долаю Франції дороги
З безсмертними героями Дюма.
І раптом з ними зникли всі тривоги
І сьогодення більше вже нема.
І все навкруг давно таке знайоме,
З моїх далеких, ще дитячих літ,
Бо я уже покинув стіни дому
І на коні відправився в політ...
Яку ж чарівну книга має силу!
Все в ній не запозичене, своє.
Друг найвірніший і безмежно щирий,
Що до життя наснагу нам дає!
Втомився...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2014
Свидетельство о публикации №114032603782
Свидетельство о публикации №114032603782
Рецензии