29. Трава в покосах

Трава в покосах ,
Літо в розгарі .
Дзвенять скрізь коси ,
Сіна вбирають .

І ми з тобою ,
Також у полі .
Робити мусиш ,
Хоч і не хочеш .

Ти із сапою ,
Не розстаєшся .
За ціле літо ,
Не розігнешся .

Пташки у полі ,
Пісні щебечуть ,
Косити довго ,
Бо ще не вечір .

Як вечір прийде ,
Так наробились ,
Впали на ліжко ,
Навіть не вмились .

А влітку ночі ,
Такі короткі ,
Не встиг заснути ,
Вже сонце сходить .

Як сонце сходить ,
Вставати треба .
Коса з сапою ,
Чека на тебе .

Все літо полеш ,
Косою косеш .
Про відпочинок ,
У Бога просиш .

Хай діти швидше ,
До міста їдуть ,
Щоб не робити ,
Тут до загину .

Не будуть гнути ,
На полі спини .
Там буде час ,
І відпочити .

Скучати будуть ,
В чужій сторонці .
Частіш хай ходять ,
До рідних в гості .

Хай ходять в гості ,
Не , щоб поїсти ,
А про домівку ,
Погомоніти .

І про село ,
Усим згадати ,
І про дитинство ,
 Про маму , й тата .

Трава в покосах ,
Літо в розгарі .
Дзвенять скрізь коси ,
Сапи клепають .