Тридцять літ, стояла раком ,
Буряки полола .
А мужик мій на буряк ,
Не ходив ніколи .
Я полола буряки ,
Цукор заробляла .
Кілограм до кілограма ,
Я його збирала .
Раз рішили ми із ним ,
Самогон зробити .
Сама пішла на роботу ,
Йому доручила .
А з роботи , як прийшла ,
Трохи я не вмерла .
Нема браги у бідонах ,
Одна вода зверху .
Перекинулись бідони ,
Плавають по ванні .
Вода пішла через верх ,
Біжить по веранді .
Ходить мужик у дворі ,
За голову взявся .
У веранду як зайшов ,
То дуже злякався .
Пішов мужик по селу ,
Цукор позичати .
Приніс його у мішечку ,
Щоб мені віддати .
А я його не взяла ,
І плакати стала .
Своїм дітім розказала ,
Скільки сил пропало .
Він свою вину рішив ,
Викупити потом ,
Щоб я його , не загризла ,
Пішов на роботу .
Тепер ходить по селу ,
Не , бритий , не митий .
І голову опустив ,
Як собака битий .
30. Самогон
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114032600362
Свидетельство о публикации №114032600362
Рецензии