Настрій кудись випарувався. Незрозуміло чому так сталося, як чекалося. Повіяло паном Морозенком, якась жахлива апатична стихія головує в мені зараз, суцільна байдужість. Так не повинно бути. Чомусь не бачу ніякого сенсу в ситуаціях, які нині існують. Нажаль, а може до щастя зараз у мене тверезий об'єктивний розмірковуючий розум. В моїй голові зараз лунають цей уровочок з вірша Богдасика Лепкого...
"Мерехтить в очах
Безкінечний шлях,
Гине, гине в сірій мряці
Слід по журавлях..."
Смутенні часи, сумні часи, туга. Не повинно так бути, в цей святий день, неповинно йду шляхами, повільно човґаючи з сивої давнини в майбутнє. Сумно якось.
21. 03. 2014
© Copyright: Тимур Беллавин, 2014
Свидетельство о публикации №114032504183
Свидетельство о публикации №114032504183
Рецензии