Шон Маклех. Страна Белого Неба
СТРАНА БЕЛОГО НЕБА.
Глеб Ходорковский(перевод).
У края, в который пришла война,
стала серой, а не чёрной земля
цвета вечно тёплого пепла,
цвета волос вдовы,
цвета очей сирот.
У края в который пришла война
теперь чёрное а не синее небо:
Цвета взгляда уставших людей
цвета платев горюющих женщин
они уже никого и ничего
не ждут.
Даже небо белого дня - не голубое, а белое:
выцвело от горя детей,
повзрослевших вдруг.
от горя сожжённых хат,
от пустоты, что кричит,
душами,
уходящими
в равнодушный холодный космос:
"Всё и ничего!
Всё и никто!"
У края, в который пришла война -
ты думал когда-то, что это другая страна,
Что никогда
это не станет с моей страной.
Но ты ошибся. Это в твою страну
пришла война...
Её с грязью на сапогах
принесли люди слепой земли,
люди с ржавыми душами,
Люди без лиц...
* * *
Краjiна бiлого неба
Шон Маклех
«Ні, то була не пісня,
А за рахманним усміхом
Сама журба невтішна…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер землю не чорну, а сіру:
Кольору вічно теплого попелу,
Кольору волосся вдови,
Кольору очей сиріт.
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер небо не синє, а чорне:
Кольору погляду втомлених людей,
Кольору плаття сумних жінок,
Що вже не чекають – нікого і нічого.
Навіть небо білого дня – не синє, а біле:
Вицвіле від горя дітей,
Що раптово стали дорослими,
Від суму спалених хат,
Від порожнечі, що волає
Душами, що летять в байдужий Космос:
«Все і нічого! Всі і ніхто!»
Країна, в яку прийшла війна:
Ти думав колись – це інша країна,
Ніколи не буде ця країна моя.
Але ти помилився. Це в твою країну
Прийшла війна…
Її принесли на брудних чоботах
Люди з сліпої країни,
Люди з іржавими душами,
Люди без облич…
© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №114032400424
Краjiна бiлого неба
Шон Маклех
«Ні, то була не пісня,
А за рахманним усміхом
Сама журба невтішна…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер землю не чорну, а сіру:
Кольору вічно теплого попелу,
Кольору волосся вдови,
Кольору очей сиріт.
Країна, в яку прийшла війна
Має тепер небо не синє, а чорне:
Кольору погляду втомлених людей,
Кольору плаття сумних жінок,
Що вже не чекають – нікого і нічого.
Навіть небо білого дня – не синє, а біле:
Вицвіле від горя дітей,
Що раптово стали дорослими,
Від суму спалених хат,
Від порожнечі, що волає
Душами, що летять в байдужий Космос:
«Все і нічого! Всі і ніхто!»
Країна, в яку прийшла війна:
Ти думав колись – це інша країна,
Ніколи не буде ця країна моя.
Але ти помилився. Це в твою країну
Прийшла війна…
Її принесли на брудних чоботах
Люди з сліпої країни,
Люди з іржавими душами,
Люди без облич…
© Copyright: Шон Маклех, 2014
Свидетельство о публикации №114032400424
Свидетельство о публикации №114032501060