На тяжку дівочу долю,
Маю лиш прохати волі.
Бо ідуть роки у далі,
А все волі я не маю.
Все життя немов кріпачка,
Зі сльозами на очах.
Я покинута дівчина,
Ваша, ненька, Україна!
Ніби ви мене любили,
Прапор мій гуртом носили.
І що?
То усе омана?!
Ви брехали що кохали?!
Ви на кого залишили?
Свою ніжну Україну.
Москалям шматок віддали,
Мої коси відрубали!
Але я поки не плачу,
Коси мої відростуть.
Бо чарівна я дівчина,
Вічно ваша, Україна.
20березня 2014рік
В д Укра ни
© Copyright: Марова, 2014
Свидетельство о публикации №114032409574
Свидетельство о публикации №114032409574
Рецензии