Наснився сад мого дитинства,
Що навесні чарує світ,
Красуні яблуні вітвисті
Додолу ронять ніжний цвіт.
Сад ще дріма у сонній тиші,
По низу стелеться туман,
Бджолиний гул стає гучнішим,
Бо пахощі - п/янкий оман.
Збудили сонце проминисте,-
Яскравим світлом виграє,
Та з оксамитового лисття
Росу прозору, чисту п/є.
Іду квітучим, раннім садом,
Притишую ходу на мить,
А мрії линуть водоспадом,
І радісно душа щемить.
Бо приголомшена красою,-
Як у свята убрався сад,
Рожево-білою фатою
Спадає квіток снігопад.
В саду народженії мрії,
Летять у далечінь, мов птах,
Часи дитинства золотії
Живуть у спогадах і снах.
Сад дитинства
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2014
Свидетельство о публикации №114032404994
Свидетельство о публикации №114032404994
Рецензии
Дуже красивий вірш про природу. Наче і я повернувся в дитинство, та потрапив у яблуневий сад. Чудовий вірш. Дякую Вам і хай Вам щастить!
З теплом і повагою Сергій.
Сергей Андрейченко 2 07.04.2014 12:47 • Заявить о нарушении
З теплом і повагою Сергій.
Сергей Андрейченко 2 07.04.2014 12:47 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.