Елисавета Багряна. Розплата

Єлисавета Багряна
РОЗПЛАТА


Чом ти такий сьогодні мовчазний,
не посміхнешся? Чи на серці хуга?
Чи ревнощів це виклик показний,
чи, втративши мене, удався  в тугу?

Вогнем любові грівся, та не зміг
відчути, як душа моя страждала.
Сльозами я спокутувала гріх,
пісень смиренних по тобі співала.

Тепер ти вільний. Тож вертай туди,
якщо зумієш, то забудь поволі
мене і сон мій, сповнений біди, –
мені одній тепер вістить він долю.

Іди до неї. Можеш проклясти
мене, бо я любити не умію,
п’янію я від снігу й самоти,
я піснею новою сум розвію.

(переклад з болгарської – Любов Цай)

***

Оригінал:

Елисавета Багряна
ОТПЛАТА

Защо си днес ти блед и мълчалив,
защо не се посмееш, пошегуваш?
Какво, ревнуваш ли? Нима боли,
нима, загубвайки ме, ти тъгуваш?
 
Край огъня се грееше и ти,
но мъките ми бяха ли известни?
За тебе плаках и се причестих,
и пях молитвено смирени песни.
 
Сега - свободен си. Върни се там
и ако можеш - забрави веднага
и мен, и моя сън - горчив и ням,
на който днес самичка се полагам.
 
Иди при нея, мене прокълни -
аз даже, както трябва, не обичам:
мен и снегът валящ ме пияни,
и всяка нова песен ме развлича.