Людина

Над головою стелиться килим.
Небо.
Пір'їсте небо-земля..
Земля та й небо…
Що за ганебність?
Адже має бути
Щось середнє?
Чи то ліс?
Хатина?
Людина!
Так,авжеж,
Поміж небесно-земельною
Дниною –
Людина…
Наче то - добре?
Адже людина – будівельник
Собору,
Чи то котельні
Не-важ-ли-во!
А може й погано?
Війна…
Розбій…
Муки…
Геноцид…
Людський рід
За цим всім стоїть.
Та взагалі,
Кому,
Яка різниця?
Не всі ж ми вбивці?
Так!
Ми мисливці…
Але зачекайте,
Мисливці-це ті ж самі вбивці
Братів наших менших…
Ось і воно!
То як це?
Людина –
Добро чи зло?
Цікаве питання…
Напевне людина
І є тим небом,
Землею,
Раєм,
Пеклом,
Серединою!
Ні, звичайно ж ні…
Є люди важкі,
Є люди легкі,
Є люди добрі…Злі,
Але середини,
Як золото-вершини,
Як сонячної днини
Не можна знайти.
Найгірше напевно
Ні в Раю,
Ні в Пеклі…
Жити,як ми…
Ось тут,на Землі.

Тому не знаю,
Що таке людина
Пекло чи середина?
Добро чи зло?
Але,як закладено
Всесвітньою думою,
Для нас
Це не має бути
Питанням-ребром…
Спроба?
Ні до чого..
Навіщо нам гадати?
Поки навчимось собою керувати,
А не намагатись про небачене знати,
Ось тоді будемо жити,
А не те,
Що зараз…
Гнити…