ЗИМА
Хіба я звав,
Вона прийшла сама,
Накрила ковдрою
І положила спати…
Ота, вельмишанована зима,
Що скрізь кидає затінок лапатий.
Кудись
Після обіду лине тінь,
Тікає злякана
Дрімати на горище.
Моє село – засніжений курінь,
Також дріма, прокинеться коли ще?..
Свята епоха
Білих-білих мух.
Який той вік,
Якого вона зросту?..
Усі питання кутає в кожух
Та ще вмика зірки різдвянопостні.
Хіба я звав,
Вона прийшла сама,
Розхристана,
Та ще й з чужого краю.
Метеш, метеш – стомилася сама,
Давай я колискову заспіваю…
23.03.2014р.
© Copyright: Сергей Кононенко, 2014
Свидетельство о публикации №114032302712
Свидетельство о публикации №114032302712
Рецензии