Запізнилась весна моя…
Десь хлюпоче дощ по карнизу…
Листя жовте я, як життя
У простору складу валізу…
І піду… Побреду… Куди?
Не чекають сади квітучі…
Не знайшлося таких грудей,
Де сховатися б, як за кручу…
Вдаль, світ зА очі, по ріллі,
Розгубивши яскравість листя…
Весно! Виткни хоч із землі
Диво-пагони, як колись!
Щоб тягнулась увись душа,
Щоб не гнулася знов донизу…
Перехожі кудись спішать…
У багатті не стало хмизу…
Сіро, сіро по горизонт,
НИзьке небо свинцево давить…
Витікає з думок озон,
Наче кров із живої рани…
Опоздала моя весна. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114032300249
Свидетельство о публикации №114032300249
Рецензии