все життя,то лиш згадки і олово,
то лиш тирса і сірий пил.
мені ти дарувала золото,
ну а потім уже і біль.
моє серце кричало голосно,
випихало за двері сум,
ти не море,а лиш болото,
ти мій вічний жорстокий кат.
ти-глум.
те,що перше - не забувається,
все,що до і після- міраж,
ти загадуєш амнезію,
не збувається,
хоч у землю ляж.
вигадки
© Copyright: Мая Раевская, 2014
Свидетельство о публикации №114032311454
Свидетельство о публикации №114032311454
Рецензии