На самот...

На самоті із собою я в тишу вслухаюсь,
Навколо лиш ніч.. і в зірках я купаюсь,
Тільки зараз свободу мій світ віднайшов,
Навколо нікого... Всіх смуток знайшов,

А серце щось мовчки собі там шепоче,
Напевне сказати важливе щось хоче;
Й ніхто окрім мене зуміти не зможе,
відчути той дотик весняної ночі,

І всі чомусь думають, що знають мене,
Це правда життя, яка швидко мине,
Моя сутність доводить мені лиш одне,
є тільки одна в цьому світі людина,
що здатна думки мої в серці таїти...

Мабуть вона й сама того не знає,
що хтось її так довго вже чекає,
бо завжди час в права свої вступає,
а відстань нам уперто заважає...

Але в мені щось зупинилося на мить,
Не знаю чом так сильно голос мій тремтить,
Здається сміх мій в безвість полетить,
А порух губ промовить: "Хай щастить!"

Бо навіть мій поклик тебе у душі,
Зуміє вздійнятись над морем чужим,
Повіяти тугу мою і печаль, але все
це лиш сон...й невичерпний там жаль..