Руда казка

Жив собі під дубом
Хлопчик Боровик
І рудого чуба
Він носити звик.

   Гурту він цурався,
   Все на самотині...
   В кого ж він удався
   У грибній родині?

Все зітхала ненька:
- Чому ж ти такий?
Лиш один руденький
Між Боровики? -

   Час летів крилато,
   Хлопчик підростав,
   Капелюх крислатий
   Він носити став.

І стрункий і гарний
Вигнався юнак...
Друзі всі - попарно,
Він лиш одинак.

   Дивлячись на сина,
   Знов зітхала мати:
   - Вже тобі дружину
   Час настав шукати.

Ти вже не маленький,
Батька переріс...
Гірше, що руденький
Ти один на ліс!

   Чи яка захоче
   Дівка-грибовичка
   Глянути ув очі,
   Показати личко?

Треба, мабуть, сину,
Добре пошукати,
Щоб свою єдину
Привести до хати.

   Ту, що буде мила,
   Що руда зростала,
   Лиш про тебе снила,
   Лиш тебе чекала.

Десь же в лісі цьому,
Мабуть, є такая?.. -
Боровик із дому
В мандри вирушає.

   Батькові і нені
   Уклонився в ноги...
   У траві зеленій
   Відшукав дороги.

Куди світять очі,
Він простує лісом...
Раптом проти ночі
Здибався із Лисом!

   - Ти куди? - Питає
   У нього Лісовин.
   - Я тебе не знаю,
   Що ти за один?

Мабуть, закортіло
Лиха собі мати,
Щоб отак, без діла,
Між дерев блукати? -

   Боровик до Лиса
   Привітався чемно.
   Потім: - Уморився, -
   Каже. - Й досить темно.

Можна, я до ранку
Тут перепочину?
Завтра на світанку
Віднайду стежину.

   Вашої чекаю,
   Дядечку, поради -
   Де гриби, не знаю,
   Та знайшов би радо.

Може, там, нарешті,
Я зустріну тую,
Не таку, як решта,
Дівчину рудую?

   Бо один в родині
   Я такий удався -
   Ні одній дівчині
   І не сподобався.

Та невже ж це маю
Так один і жити?
То скажіть, благаю,
Що мені робити? -

   Лис йому: - Чи зможу?
   Згадую, неначе...
   Відпочинь, небоже,
   Бо вморився, бачу.

Завтра я з тобою
Також помандрую,
Знайдем за водою
Дівчину рудую.

   Там, через водицю,
   Є велика гілка...
   Та біля криниці
   Оселилась Білка.

А для тебе, хлопче,
Небезпечно дуже:
З'їсти, може, схоче -
Це їй не байдуже.

   Бачте, вона любить
   Ласувать грибами...
   І тебе погубить,
   Не вернЕш до мами.

Так що я, небоже,
Буду йти з тобою -
Не зустрівся б, може,
Тамечки з бідою. -

   І пішов із Лисом
   Далі наш хлопчина,
   Щоби серед лісу
   Відшукать дівчину.

Йшли собі довгенько,
Бачать бистру воду,
Треба їм хутенько
Перейти колоду.

   А по-над водою
   Віти нависають...
   - Лисе, ти кудою? -
   Білочка питає.

Чи не помилився,
Що мандруєш з грибом...
Може б, зупинився,
Обміняв на рибу?

   Ось, під бережочком,
   Зачепився окунь...
   Дай мені грибочка... -
   Лис прискалив око.

Блимає на Білку
З-під повік сердито:
- Йди собі на гілку,
Бо ще будеш бита!

   Не віддам, небого,
   Я тобі хлопчину,
   Бо чека на нього
   Молода дівчина.

Обіцяй хутенько,
Якщо совість маєш,
Що грибів руденьких
Більше не чіпаєш!

   Укладем угоду
   І з  тобою нині,
   Що не зробиш шкоду
   І його родині.

Лиш порушиш, звісно,
Ти угоду цюю -
Вижену із лісу,
Навіть відлупцюю! -

   Білка розгубилась,
   (Правду ніде діти!)
   З ними помирилась
   І втекла у віти.

І пішли цімбори
Далі по-над річку,
Що вже серед бору
Мерехтить, як стрічка.

   Вже кінчає днина,
   Йти іще далеко...
   Раптом по-над ними
   Пролетів Лелека.

Боровик вклонився,
Глянув у тривозі...
Бузько зупинився:
- Нам не по дорозі?

   Де це проти ночі
   Ви зібрались, друзі?
   Куди світять очі,
   Чи гуляти в лузі?

Попередить маю
Я вас, неборята,
Зараз там блукає
Щось людей багато.

   Що вони шукали
   Посеред діброви?
   Вас щоб не спіймали...
   Ось про це і мова. -

Боровик Лелеку
Запитав хутенько:
- Чи живе далеко
Дівчина руденька? -

   - Та відціль не дуже... -
  ( Що сказать пташині?)
   - Не попався б, друже,
   В кошика людині... -

Показав дорогу
І злетів у небо...
Далі з осторогою
Йшли вони, бо треба.

   І не зупинялись,
   Не відпочивали -
   Відійти старались
   Боячись навали.

Йшли собі довгенько,
Чують - хтось там плаче,
Голосок тоненький
І дівочий, наче?

   Став тут Лис, послухав,
   Бачить - сяйво блима...
   Вітерець подмухав -
   Потягнуло димом.

Полум'я палає,
Поруч хтось балака...
Лис шепоче: - Знаю,
Є там і собака!

   Що ж робити, друже,
   Що робити маю?
   Бо боюся дуже,
   Що мене спіймають...

Є у чоловіка -
Це я добре бачу -
Палиця велика...
Й там дівчина плаче!

   Добре, що хоч вітер
   Нам в обличча дмухав...
   Бачиш - пес повітря
   Досить часто нюха?

І мене порвати
Він же легко може...
То іди до ватри
Ти один, небоже.

   Я тебе не кину,
   Зачекаю. Лише
   Із біди дівчину
   Виручай скоріше. -

Боровик тихенько
До багаття лізе,
Бачить - чималенький
Кошик є поблизу.

   А у ньому плаче
   Дівка-грибовичка,
   Ще й руденька, наче...
   Затулила личко.

Чи вона гарненька -
Він не роздивився,
Підстрибнув хутенько,
В кошика вчепився.

   Кошик той плетений
   Завалив швиденько -
   Вже в траві зеленій
   Дівчина руденька!

Ухопив на руки
І чим дуж - тікати!
Чує позад звуки,
То погоня, знати.

   Пес схопився з виском,
   Загарчав сердито,
   Та й побачив Лиса,
   Що стояв відкрито.

Лис метнувся в хащу,
Щоб погоню збити...
І кричав: - Ледащо! -
Чоловік сердитий.

   Та куди собаці
   Наздогнати звіра?
   Буде небораці
   Нині недовіра...

Та гриби не стали
Пса жаліти дуже,
А чим дуж втікали,
Їм до пса байдуже.

   Лісовин не кинув
   Друга серед лісу -
   Вже через хвилину
   Гриб зустрівся з Лисом!

Лис грибную пару
Посадив на спину
І до річки вшкварив,
В лісову долину.

   Так пробігла нічка...
   Лис погоню чує!
   Та вже водна стрічка
   В берегах нуртує.

Видно і колоду,
А над нею гілка...
Плигнув Лис у воду...
А на гілці - Білка!

   Лис проплив ще далі,
   В куширі забився...
   Тут і пес з медаллю
   Край води з'явився.

Та в рудої Білки
Є горіхів сила...
І, зітхнувши гірко,
Ними пса вгостила!

   Гарно присвітила
Білочка під око,
Що собака вила
І крутилась боком.

   Підібгав хвостисько
   Кинувшись тікати...
   А до Лиса близько
   Вже було дістати...

Всі зітхнули легко,
Потім Лис с грибами
Відшукали стежку
До грибної мами.
      
       *

І живе під дубом
Дядько-Боровик
І рудого чуба
Він носити звик.

   Поряд  - є рядочки,
   І руді, як він:
   І сини і дочки,
   І дружина з ним!

І до них частенько
У дубовий ліс,
З жінкою руденькою
Ходить в гості Лис.
  20.10.2004г.

- - - - - - - - - - - - - -

Перевод на русский язык:


Рыжая сказка


Жил себе под дубом
Мальчик Боровик
И рыжий чуб
Он носить привык.

Компании он избегал -
Всё в одиночестве...
В кого же уродился
В грибной семье?

Всё вздыхала мать:
- Почему же ты такой?
Лишь один рыженький
Среди Боровиков. -

Время летело крылато,
Мальчик подрастал,
Шляпу широкополую
Он носить стал.

И стройный и красивый
Вытянулся юноша...
Друзья все - попарно,
Он лишь - одиночка.

Глядя на сына,
Снова вздыхала мать:
- Уже тебе жену
Время подошло искать.

Ты уже не маленький -
Отца перерос...
Хуже, что рыженький
Ты один в лесу.

Захочет ли какая
Девушка-грибовичка,
Глянуть в глаза,
Показать личико?

Надо, наверное, сынок,
Хорошо поискать,
Чтобы свою единственную
Привести в дом.

Ту, что будет милая,
Что рыжая вырастала,
Лишь о тебе сны были,
Лишь тебя ожидала.

Где-то в лесу этом,
Наверное, есть такая... -
Боровик из дома
В путешествие отправляется.

Отцу и матери
Поклонился в ноги...
В траве зелёной
Отыскал дорогу.

Куда глядят глаза,
Он идёт по лесу...
Вдруг, ближе к ночи,
Столкнулся с Лисом.

-Ты куда? - спрашивает
У него Лисовин:
- Я тебя не знаю,
Ты кто?

Наверное, очень сильно захотелось,
Беды себе иметь,
Чтоб вот так, без дела,
Между деревьев бродить? -

Боровик с Лисом
Поздоровался вежливо.
Потом: - Устал, -
Говорит. - И довольно темно.

Можно, я до утра
Тут отдохну?
Завтра на рассвете
Отыщу тропинку.

Вашего ожидаю,
Дяденька, совета:
Где грибы - не знаю,
Но отыскал бы с радостью.

Может там, наконец,
Я встречу ту,
Не такую, как остальные,
Девушку рыжую?

Ведь один в семье
Я рыжим уродился -
Ни одной девчонке
Я не понравился.

Да неужели ж должен
Так один и жить?
Так скажите, умоляю,
Что мне делать? -

Лис ему: - Смогу ли?
Вспоминаю, вроде бы...
Отдохни, голубчик,
Ведь устал, вижу.

Завтра я с тобою
Тоже отправлюсь,
Найдём за водой
Девчонку рыжую.

Там, через водицу,
Есть большая ветка...
Но возле источника
Поселилась Белка!

А для тебя, голубчик,
Опасно очень:
Съесть, наверное, захочет -
Это ей не всё равно.

Видишь ли, она любит
Лакомиться грибами...
И тебя погубит,
Не вернёшься к матери.

Так что, я, паренёк,
Буду идти с тобой,
Не встретился бы, может,
Там с бедою.

И пошёл с Лисом
Дальше наш парень,
Чтобы среди леса
Отыскать девицу,

Шли себе довольно долго,
Видят быструю воду.
Надо им быстренько
Перейти по бревну,

А над водой
Ветви нависают...
- Лис, ты куда? -
Белочка спрашивает.

- Не ошибся ли,
Что путешествуешь с грибом...
Может, остановился бы,
Обменял на рыбу?

Вон, под бережочком,
Застрял окунь...
Дай мне грибочек! -
Лис прищурил глаз.

Взглядывает на Белку
Из-под век сердито:
- Иди себе на ветку,
Или будешь бита!

Не отдам, голубушка,
Я тебе парнишку,
Ведь ждёт его
Молодая девица.

Обещай быстренько,
Если совесть имеешь,
Что грибов рыженьких
Больше не трогаешь!

Договоримся
Мы с тобой ныне,
Что не причинишь вреда
И его семье.

Едва нарушишь, (само собой!)
Ты договор этот -
Выгоню из леса,
Даже отлуплю! -

Белка растерялась,
(Правду некуда деть!)
С ними помирилась
И сбежала на ветви.

И пошли друзья
Дальше вдоль речки,
Что уже в бору
Мерцает, будто лента.

Уже заканчивается день,
Идти ещё далеко...
Вдруг над ними
Пролетел Аист.

Боровик поклонился,
Глянул в тревоге...
Аист остановился:
- Нам не по дороге?

Куда это на ночь глядя,
Вы собрались, друзья?
Куда глядят глаза
Или гулять на лугу?

Предупредить должен
Я вас, бедолажек,
Сейчас там бродит
Что-то людей много.

Что-то себе искали
Посреди Дубравы...
Вас бы не поймали,
Вот об этом и разговор. -

Боровик у Аиста
Спросил Быстренько:
- Далеко ли живёт
Девушка рыженькая? -

- Да уже и не очень... -
Что сказать птице?
- Не попался бы, друг,
В корзину человеку... -

Показал дорогу
И взлетел в небо...
Дальше остерегаясь,
Шли они, ведь надо.

Уже не останавливались,
Не отдыхали -
Отойти старались,
Боясь нападения.

Шли уже довольно долго,
Слышат - кто-то там плачет...
Голосок тоненький
И девичий, как будто.

Стал тут Лис и слушает:
Видит - сияние мигает.
Ветерок подул -
Потянуло дымом.

Огонь пылает.
Рядом кто-то разговаривает...
Лис шепчет: - Знаю,
Есть там и собака!

Что же делать, друг,
Что делать мне?
Ведь боюсь очень,
Что меня поймают.

Есть у мужчины,
(Это я хорошо вижу!)
Палка большая...
И там девушка плачет!

Хорошо, хоть ветер
Нам в лицо дул...
Видишь - Пёс воздух
Довольно часто нюхает?

И меня порвать
Он же легко может...
Так что, иди к костру
Ты один, голубчик.

Я тебя не оставлю,
Подожду. Только
Из беды девушку
Выручай скорей. -

Боровик тихонько
К костру ползёт,
Видит - довольно большая
Корзина есть поблизости.

А в ней плачет
Девица-грибовичка.
Ещё и рыженькая, будто...
Закрыла личико.

Хорошенькая ли она -
Он не рассмотрел,
Подпрыгнул быстренько,
В корзину вцепился.

Корзину ту плетёную
Завалил скоренько -
Уже в траве зелёной
Девушка рыженькая.

Подхватил на руки
И скорей - бежать!
Слышит сзади звуки -
То погоня, знать.

Пёс подхватился с визгом,
Зарычал сердито,
Да и увидел Лиса,
Что стоял открыто!

Лис метнулся в чащу,
Чтоб погоню сбить...
И кричал: - Лодарюга! -
Мужчина сердитый.

Да куда собаке
Догнать зверя?
Будет, бедняге,
Нынче недоверие...

Но грибы не стали
Пса очень жалеть -
А что есть сил убегали,
Им Пёс безразличен.

Лисовин не оставил
Друга среди леса -
Уже через минуту
Гриб встретился с Лисом.

Лис грибную пару
Посадил на спину
И к речке рванул,
В лесную долину.

Так сбежала ночка...
Лис погоню чует!
Но уже водная лента
Средь берегов бурлит.

Видно уже и бревно,
Лежащее под веткой.
Прыгнул Лис в воду...
А на ветке - Белка!

Лис проплыл еще дальше,
В траву забился...
Тут и пёс с медалью
Возле воды появился.

Но у рыжей Белки
Есть орехов очень много...
И, вздохнув горько,
Ими Пса угостила!

Крепко присветила
Белочка под глаз,
Что Собака выла
И крутилась юлой.

Поджал хвостище,
Кинувшись убегать...
Хоть до Лиса близко
Уже было достать.

Все вздохнули легко.
Потом Лис с грибами
Потащились по тропинке
К грибной маме.


И живёт под дубом
Дядька - Боровик
И рыжий чуб
Он носить привык.

Возле есть рядышком
И рыжие, как он,
И сыны и дочки,
И жена с ним!

И к ним частенько,
В дубовый лес,
С женой рыженькой,
Ходит в гости Лис!