Росла ялинка в лісі ,
Й пеньок стояв старий .
До неї залицявся ,
Як був ще молодий .
Сплило багато часу ,
Він зовсім постарів .
А молоду ялинку ,
Ще взяти захотів .
Пеньок я ще нічого ,
Хоч стовбура й нема .
За мене й за такого ,
Люба б іще пішла .
Сказала й засміялася ,
Ялинка молода .
За тебе , за старого ,
Я б зроду не пішла .
З пенька , так як із діда ,
Вже користи нема .
Як що йти за старого ,
Живи краще сама .
84. Пеньок
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114032205276
Свидетельство о публикации №114032205276
Рецензии