Коли були ми козаками,
Ми не займались балачками.
Не били з люттю прям у пику
На кожній Раді чоловіку.
Жінок любили, військо, зброю,
Криваві бійки з татарвою,
Які як гуси гомонять,
Коли усі від нас біжать…
З Сірком, отаманом своїм,
Не раз ходили ми у Крим.
На добре зроблених човнах
Пливли скоріш на парусах
До турків, персів через море,
Їм не на щастя, а на горе.
Зненацька били по фортецях
Та забирали, як ведеться,
Трофеїв різних, дуже добрих,
Дівчат та жінок чорнобрових,
Яких возили за собою,
Щоб не замерзнути зимою.
Такими козаками ми,
Мій друже, в ті часи були,
Коли багато не казали
І як собаки не брехали
По всіх кутах: які ж ми тут,
Що нас всі ханства визнають!
Що билися не ради слави,
А щоб підняти честь держави.
30 09 2012
Коли були ми козаками
© Copyright: Зимин-Снежин, 2014
Свидетельство о публикации №114032205220
Свидетельство о публикации №114032205220
Рецензии