В лодке. укр

У човні.

Уже пов’язані передчуттям чогось,
Уже без тебе ніби без світання…
Ще поєднання наше не збулось…
Що заважає? Де та грань остання?

З якої вже немає вороття,
Яка руйнується безумним шалом,
І зближує розрізненні життя,
Миттєвим, диво-пристрастним запАлом!

Ти – ніби острів в океані мрій,
Я – тільки човник утлий в океані…
Гойдають хвилі різні кораблі…
Причал незримо губиться в тумані…

Там крики чайок, але твій маяк
Не посилає промінь серед ночі…
І я кричу: «Земля!! Земля! Земля…»
Та ти мене не чуєш. Чи не хочеш.

Лиш відпливу – сигнал кидаєш «SOS»,
І знову на твоїй я мовлю хвилі!
Та з берега не докидАєш трос,
Хоча слова твої призивно-милі…

Лиш я горю, палаю у вогні –
Насмішками жагу мою збиваєш…
Та варто відвернутися мені –
Твої слова ізнов в мені палають…

Дозволь пристати, чи віддай вогню
Причал єдиний, що любов’ю зветься.
Не затужу, сльозинки не зроню…
Лиш спомин утоплю на денці серця…


Рецензии