Николай Мятлицкий Жили - были
Жили - были
Давно фараоны,
Императоры, короли
И большую династию рода,
Как паук паутину,
Плели
И душили всюду свободу
На своей наследной земле
И мечтали о беспределе
Расширяя границы во вне
Всюду слышались копий звоны,
На костях возводили троны,
А глаза словно уголь черны
И вот так вот: жили - были
И в далекой своей далече
Кровожадно чинили сечи
Пепел прошлого лишь смогли
Нам оставить от предков они
Словно волны реки уплыли
И вот так вот они: жили - были
Ну а время, суровый воин
Стер в руины бытие живое
И втоптал их в сырец земли
И вот так вот: жили - были
Источник:
Мікола МЯТЛІЦКІ
БЫЛІ — ЖЫЛІ
Былі — жылі
Ўсёўладныя фараоны,
Імператары, каралі.
Дынастычную нітку роду,
Як павук павуціну,
Вілі.
I душылі паўсюд свабоду
На падданай зямлі.
Хціва марачы аб бязмежжы,
Пашыралі імперый межы,
Асыпаючы дзідаў звонам,
На касцях сталявалі троны.
Вочы ззялі, як вугалі...
Былі — жылі...
У далёкай сваёй далечы
Крыважэрныя ладзілі сечы,
Попел прошласці
Нам пакінулі
I навекі
Пад небам згінулі,
Быццам хвалі ракі,
Сплылі...
Жылі — былі...
Лёткі Час — бесспачынны воін —
Зруйнаваў іх быццё жывое,
Утаптаў у сырэц зямлі...
Былі — жылі.
Свидетельство о публикации №114032204767