Заплакала дівчинонька
Свої ясні очі,
Схилилася над вівтарем,
Щось тихо шепоче.
Просить вона,молить бога,
Тай про свого сина,
Щоб легка була дорога,
І світла година.
Щоб ніколи його хмари,
Та й не обступили,
Не зчорніло біле личко,
Очі не зтускніли.
А вона його в колисці,
В хатині гойдала,
Усміхалась рано в ранці,
Сина годувала.
В очі сині наче небо-
З ніжністю вдивлялась,
А сама в кучероі білі,
Щиро закохалась.
Тож просила в бога щастя
І долю - кровинки,
Оберіг в нього просила,
Кожної хвилинки.
-Рости,рости янголятко,
Для рідної мами,-
Примовляла...Дарувала-
Цілунки устами.
(Понкратова.О.В.)
Просить вона, молить бога
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114032100917
Свидетельство о публикации №114032100917
Рецензии