Присвячується чудовій людині сучасності
Андрію Павловичу Волкову.
На все життя запам’ятав
Дорогу рідного дитинства,
На руки батько мене взяв
І довго ніс до роздоріжжя.
Було так затишно мені,
Під рідний стукіт серця татка,
Як наче я вбирав тоді,
Дитячим серцем душу батька!
Він так дбайливо пригортав
СвоЄю мозолястою рукою,
Що й досі гріють руки ті,
Тепло, їх міць я відчуваю!
Від перехрестя трьох доріг –
Дорога на війну у вічність… .
Віддав життя як захисник,
За найдорожчу в світі цінність:
Життя відав за рід, сім’ю,
За рідний край, за Україну,
За поле, чорну пахоту,
На рушнику святу хлібину!
…Я все життя ось цим живу,
За себе і за свого татка.
Я – хлібороб і Землю цю,
Я так люблю, як рідний батько
Рассказ сына об Отце, который погиб на войн
© Copyright: Валентина Большакова 59, 2014
Свидетельство о публикации №114032107625
Свидетельство о публикации №114032107625
Рецензии