Мої вірші – мої ви діти одкровення,
Я породила вас з душі, з натхнення.
Побачити ви зможете немало,
Я вас писала, коли сонечко вставало.
Коли од відчаю лице кололи сльози,
Коли сердечний біль розпалювали грози,
Коли душа, неначе в рай злітала,
Коли вона від зрад в огні палала.
Яке це щастя, що рука і мозок дружать,
Я вірю в це, що ще мені послужать.
Не знаю, якщо зрадять, що буду робити?
Без віршів я не зможу далі в світі жити.
Пишу, а у душі ятрять болючі рани…
Народ мій тягнеться у храми.
І в круговерті всіх сумних подій
Благаю щиро Бога – відведи двобій…
Мойi вiршi - мойi ви дiти одкровення
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2014
Свидетельство о публикации №114032101782
Свидетельство о публикации №114032101782
Рецензии