Ти крізь сон промовляеш слова,
Тихий шепіт і запах медовий...
І чаруюче ніжна трава,
Немов постіль в росі світанковій.
Білосніжним,тугим покривалом,
Ромашки на полі сплелись,
І цілунків солодких замало,
Ще й замало,як було колись.
Пам*ятаєш як в танці із вітром,
Ми з тобою по полі літали,
Ти сміявся і поглядом хитрим,
Мої очі тебе вшанували.
Мої губи,червоним намистом,
Поцілунків і ніжності в волю,
Наших мрій завороженим листом,
Загубилась в чужу вкравшись долю.
Ти крізь сон промовляєш слова,
Тихий шепіт і запах медовий...
І чаруюче ніжна трава,
Немов постіль в росі світанковій.
(Понкратова.О.В.)
Немов постiль в росi свiтанковiй
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114032101010
Свидетельство о публикации №114032101010
Рецензии