Ми всі хотіли жити в мирі
і без вагання поприймать
кого послухать в цьому вирі,
неправду з правдою рознять.
За що боролись - то не маєм.
От як прожити в цій пітьмі?
Без вибору ми обираєм -
кого не візьмеш, як один.
Ми чуєм тільки обіцянки,
пусті слова пустих ідей.
Коли вже люди зрозуміють
як буде краще для ЛЮДЕЙ?!
Все що змогли вони украли,
немає вільних в них кишень.
Ми поки думали й гадали
чи вірить їм, чи їх послать,
вони без нас війну почали,
хоч й був безхмарний білий день.
Чи любите Ви Україну?!
Готові так комусь віддать
її олюблену частину?!
Чому ми маєм воювать?!
Кладіть додолу автомати!
Не треба більше нам тих втрат!
В одного вдома хвора мати,
в другого четверо дітей,
весілля хтось не встиг заграти,
в когось не бУло тих ночей.
Навіщо, Люди, воювати?!
Не треба нам отих речей!
Ми вс хот ли жити в мир...
© Copyright: Людмила Васюк, 2014
Свидетельство о публикации №114032009928
Свидетельство о публикации №114032009928
Рецензии