Невже і правда біда повсюди
І люд боїться слова свого,
І виринають з майбуття люди,
Зчасу теперішнього і до того?
Долі затихли,немає згоди,
Лиш виклик волі в своїх руках.
І майоріють стрічки печалі,
Думки у тілі скував лиш страх.
Ні не за себе,за діток долю,
За їх життя,щастя в очах.
Невже не стане віри на волю
І прийде війн непотрібний крах.
Невже, свої ми, гріхи руками,
Даруєм темінь дітям своїм?
Невже дарунок рідної мами...
Холод і голод,з смертями їм?
Тож схаменімось,батьки і діти,
Що нам потрібно в ясну блакить.
Чи сонцю,квітам в житті радіти?
Чи на підривній міні злетіть?
Злітають в небо кульки з стрічками,
Птахи дарують миру танок...
Закриєм люті непевні драми,
Наповним щастям-життя урок.
(Понкратова.О.В.)
Невже правда?
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114032006418
Свидетельство о публикации №114032006418
Рецензии