Ніколи більше не бажайте
мені любові на свята!
Ніколи більше не вертайте,
коли я вже від вас пішла!
Моя душа не полатана,
і не блищить в очах сльоза.
Останнім буде не прохання.
Ще ж не прийшла ота біда,
мою весну котра зламає,
отруїть щастя не воня.
Сама собі я все зруйную,
собі сама я свій суддя.
Прошу пробаченняі Кохані,
що в серці мОїм стільки зла.
Я розумію, що болить Вам,
та все ж боюся відкривать...
Насправді легше бути злою,
ніж дати ноги витирать,
зручніше бути не собою
і ні до кого не звикать.
Сама собі я своє горе,
собі сама я теж чужа.
пробачте
© Copyright: Людмила Васюк, 2014
Свидетельство о публикации №114032005884
Свидетельство о публикации №114032005884
Рецензии