Козак дівку пригортає ,
В неї біля хати .
Вона часто поглядає ,
Чи не вийде мати .
Бо , як вийде мати з хати .
То буде кричати ,
Щоб дитя не нагуляла ,
Так , як її мати .
Козаченька покохала .
За красиву вроду .
А як дитя нагуляла ,
Хоч з мосту та в воду .
Лає батько , лає мати ,
І люди сміються .
А він лише через рік ,
До неї внрнувся .
І не дає тепер мати ,
Гулять дочці в волю .
Щоб вона не повторила ,
Материну долю .
322. Козак дiвку пригортаe
© Copyright: Василь Ризун, 2014
Свидетельство о публикации №114032004538
Свидетельство о публикации №114032004538
Рецензии