Евген Маланюк. Воины
Пусть нерушимо мы стоим
В предверьи рокового знака,
И сотня сквозь кромешный дым
Готова броситься в атаку,
Просверливая взглядом даль,
И настораживая ухо,
Вот-вот и загрохочет сталь,
Вот-вот начнётся заваруха.
И губы сжатые – горят,
Скрежещут зубы, словно черти.
Рука в мгновенья близкий смерти
Карать готова всех подряд.
И кажется, что мир притих,
Но в пулемёте – недвижима,
Ждёт свой последний страшный миг
Замком зажатая пружина.
Перевод с украинского
Євген Маланюк
Вояки
Пам'яті Василя Тютюнника
Хай нерухомо ми стоїм.
Чекаючи страшного знаку.
Так сотня крізь гарматний дим,
Готується зустріть атаку,
Просвердлюючи зором даль
І нашорошуючи ухо,
Аж заговорить люта сталь
І завирує завірюха.
Уста затиснуті – горять,
Заціплені – скрегочуть зуби,
Та в пурпуровім часі згуби
Рука не змучиться карать!
Набряклий м'язень не тремтить:
Так в кулеметі, пружно-звинна,
Чекає на останню мить
Замком затиснена пружина.
08.01.1931
Свидетельство о публикации №114032001333