Кохання

Ще жевріють в душі Тарасові слова,
І погляд тих очей з портрета тішить душу,
І Мавка Лесина ще у душі жива,
Отож і я із ними далі жити мушу.
А навкруги-прозора неба синь,
А під ногами килим різнотрав’я.
Й любов чомусь гірка, немов полинь,
Й солодка часом,немов подих травня.
Зирну в глибоку неба далечінь
І загублюсь душею між зірками…
З твоїх очей я вип’ю моря синь
І дві душі злетять у вись птахами.
Я десь завіюсь поглядом в житах
Серед волошок на просторій ниві,
Й одразу серце птахою зліта:
Тут я кохала і була щаслива.
І зачарує пісня солов’я
Серед нічної тиші й прохолоди.
Дві поряд душі: твоя і моя…
- Дивись на небо! Он гроза находить…
Отак серед вкраїнської краси,
Якої в світі більш ніде немає,
Тріпоче серце краплею роси,
Душа співа і вірить і кохає.
28.05.2007


Рецензии
Сподобались Ваші вірші, Наталіє!
Але є невеличке прохання звернуть увагу на занадто часте вживання союзу "Й".
здається, що в деяких місцях вони зовсім зайві і потрібно просто їх прибрати.
це стосується і других вашіх віршів.
з повагою та добром до Вас ☺ ☼

Владимир Колганенко   23.03.2014 02:03     Заявить о нарушении
Подекуди може здаватися що так, проте в моєму випадку він виражає послідовність подій, які впливають на почуття, їх неодмінний взаємозв"язок і потребу доповнювати нинішнє відчуття наступним...
Щиро дякую за Ваш відгук! з теплотою:)))

Наталия Полосьмак   23.03.2014 13:46   Заявить о нарушении