Летіли веселики, линуло небом "курли".
Летіли здалеку, спішили до рідного дому...
На крилах весну і надію на щастя несли
На землю Вітчизни летіли, долаючи втому.
Їх кликала пам`ять батьків і священна земля,
І теплі дощі, і молочні тумани світання.
І стежка в`юнка, на якій рудокосе маля
Так довго рукою махало услід на прощання...
Їх кликали трави, що буйно росли бережком,
І запах п`янкий чебрецю, материнки і м`яти.
І гамір хлоп`ят голопузих над тихим ставком,
Коли понад вечір вони прибігали купатись.
Вкладали у мирне "курли" вічну радість і щем,
І світлу любов, і надію, та віру пташину,
Бо в ріднім краю жити краще для них, та іще:
Зрікатись не вміли ніколи птахи Батьківщини.
18.03.2014р.
Веселики
© Copyright: Наталя Мазур, 2014
Свидетельство о публикации №114032001239
Свидетельство о публикации №114032001239
Рецензии