Зів’яле листя стиха закружляв,
Погомонівши у гілках тополі,
Палкий цілунок осені зірвав
Й помчавсь із ним вітрець шукати долі.
Вона ж розпустить пасмо багряне,
Проллє дощами наболілі сльози
І сірим небом в душу зазирне,
І вирієм пташиним заголосить.
Від того суму пожовтіє степ,
Сльозами змиє листя на тополі
Й земля зажурена тихесенько засне
Так не діждавшися від вітру долі.
08.03.2011
Кохання осен1
© Copyright: Наталия Полосьмак, 2014
Свидетельство о публикации №114032001172
Свидетельство о публикации №114032001172
Рецензии