Ми розминулись в Всесвіті на крок,
Як дві комети, наче паралелі.
Ти був, як джерело, серед пустелі,
А я мов зірка посеред свічок.
Ми розійшлися в океані слів,
Холодна течія твого кохання
Змінилася в струмок розчарування.
Ти море щирості утримати не зміг.
Твій корабель давно вже заблукав
В арктичних водах розпачу й розлуки.
Я виснажена й опускаю руки,
Які колись ти ніжно цілував.
Портрети смутку сховані під лід.
Так шкода, але ти не тої масті.
Твій подарунок, на моїм зап’ясті,
Нагадує про наш щасливий рік.
Хай ніч візьме мій біль, я не боюсь!
Тобі не підкорюся, обіцяю,
Забуду, розлюблю і відкохаю.
А поки, й досі, за тебе молюсь.
Ми розминулись в Всесвiтi на крок
© Copyright: Марина Теплюк, 2014
Свидетельство о публикации №114031900627
Свидетельство о публикации №114031900627
Рецензии