У роздуми рясні,- полину,
Схилив голівоньку на руки,
Не зігне українець спину,
Ні в час біди ,ні в час розлуки.
Скупа сльоза паде до долу,
Не маючи признаня долі,
Коштів нема і правду голу,
Сприймем як право ми на волі.
Рабом не бути в ріднім слові,
Не плакатиме рідна мати,
За радість й счастя ми готові,
Ланцюг й кайдани поламати.
І пліч опліч батько з сином,
Сестра із братом,та й з лихвою.
За майбуття на Україні,
Ми встанем грізною стіною.
Співайте птахи сизокрилі,
Дивись голубко з небосхилу,
Як правнуки квіти носили,
На пращурів - старі могили.
(Понкратова.О.В.)
У роздуми ряснi, - полину
© Copyright: Лена Грама, 2014
Свидетельство о публикации №114031906038
Свидетельство о публикации №114031906038
Рецензии