Гайсинчанки
Заквітчалося літо зелене
І життя кожну мить я ловлю,
Рідний Гайсин – найкращий для мене,
І його я всім серцем люблю.
Неповторні тут зоряні ночі,
І осінні дощі золоті,
Тут з очима стрічаються очі,
Щоби бути разом у житті.
Площа Миру і в будні святкова,
Десь лунає дзвіночками сміх,
Знов звучить наша мова чудова,
Найгарніші дівчата з усіх…
Ви стрічаєте з росами ранки.
Із ромашок плетете вінки…
Подолянки мої, гайсинчанки –
Найчарівніші в світі жінки.
Ясне сонце заграє над краєм,
Зашепочуть луги і поля,
Ніби сад навесні, розквітає
Наша гайсинська рідна земля.
Верболозами пахнуть світанки,
Чути плескіт із Собу-ріки…
Одягають свої вишиванки
Найвродливіші в світі жінки.
***
© Copyright: Тамара Грамарчук, 2014
Свидетельство о публикации №114031904636
Свидетельство о публикации №114031904636
Рецензии