Хоронить тиша любовi квiти
тривка тривога
за наші мрії,
отруйний дотик
шквального вітру
приніс нам холод
в дірявім ситі…
безмір хвилює
невпинний відчай,
знавців немає
вгадать що буде…
нащо гадати
на долю марно,
коли дорога
пуста, й без краю…
хоронить тиша
любові квіти,
в обіймах вітру
пусті бажання,
невже надії
спинився подих
у нездійсненнім
між нами вчора?..
горіло серце
в вогні палкому...
душа спочине
у сяйві Сонця,
щоб лиш удвох,
щоб знову поряд…
були ми разом
іще кохали…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114031902509
Свидетельство о публикации №114031902509
Рецензии