весь час приглушуючи звук
зникає все і імена
засіли в горлі. постріл. стук.
а тут слова, одні слова
чекають, поки їх знайдуть
чекають, поки вдарить грім
окрім твоїх знайомих рук
але не повернути
ні лиць, прикутих до стіни
ні поцілунків восени
наш прапор нової весни
залитий тихо кров'ю.
нам зразу дурно від новин
прибитих полум'ям вогнів
а що ми робимо тепер
і в кому бачим ворогів?
ну що ми робимо тепер
і що таке,
моє життя?
прапор
© Copyright: Рост Рост, 2014
Свидетельство о публикации №114031800817
Свидетельство о публикации №114031800817
Рецензии