Болить душа, не забуває,
Хоч поле бою стало гаєм,
І жайворон над ним співає,
Та спогад той все не згасає.
Забути прагну я одразу
Душі невимовну образу,
Про ті палаючі роки,
Руїни й згарища війни.
Щоб втамувати біль тих днів,
Я в поле трактори повів.
Чверть віку ниву засівав,
Та біль душі не вгамував.
Забути прагну я й понині
Сплюндровані простори сині,
Хоч небо бачу щодень ясне,
Проте той біль в душі не згасне.
Вже внуки ходять з букварями,
Чоло покрилося ярами…
І дідом дразнять мене діти,
Та спогад той ніде подіти.
Лиш поле, поле колоскове
Для мене сонцем є ранковим.
Нехай я зовсім посивію
Та в ниві жнивній молодію.
Болить душа
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114031807432
Свидетельство о публикации №114031807432
Рецензии