Про д! вчину Св! тлану

В зимовому одязі наша Світланка,
Сіяє неначе зоря.
А це лиш тому, що Світланка панянка,
Яка в нас яскрава щодня.

Світланка панянка, найкраща у світі,
Її люблять всі і дорослі, і діти.
Тому, що вона для усіх наче ангел,
Який є прихильником лише добрих правил.

Для мене ти найкраща квітка,
На всій землі лише одна.
Коли тебе побачив, миттю,
Я зрозумів, що ось вона.

Що я знайшов свою троянду,
Яку я довго так шукав.
Тому скажу Світланко,
Що тебе одразу покохав.

Світлана найкраще у світі ім'я,
Тому говорю, що ти зірка моя.

Ти сіяєш наче зірка,
Що горить яскраво.
І тому кажу Світланко,
Що ти неначе пава.

Я тебе завжди чекаю,
Й говорю ось так завжди.
Що ти неначе якесь диво
Яке рятує від біди.

Ти найкраща в світі жінка,
З тих кого я зустрічав.
Як би ти стояла поруч,
Я б тебе поцілував.

Ти засіяла наче зірка,
Як тільки народилась в Україні.
Й своєю доброю душею,
Все освітила накруги.
Тому Світланко всі твої дороги
Завжди освітлені й до нині.