Евген Маланюк. Существенное

Возводит жизнь свой купол островерхий.
Для всех поступков – очередь своя.
Как вихрь, как грань, как вечный вир энергий,
Продляются мгновенья бытия.

Сквозь готику сияет небо снова,
Цемент связует силу камня вновь.
И все-таки вначале было – Слово!
И все-таки начальный дух – Любовь!

И в сердце, и в коллекторах моторов
Пульсирует, искри́тся вечный мост –
От хаоса до солнечных просторов,
От атома до самых синих звёзд.

15.10.1928

Перевод с украинского


Євген Маланюк

Істотне

Діла ростуть у невмолимі черги.
Громадиться цеглинами життя.
Як рух, як пруг, як вічний вир енергій.
Триває й визначається буття.

Співа блакить крізь готику риштовань,
Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов.
І все ж таки: в началі було – Слово!
І все ж таки начальний дух – Любов!

І в серці, і в колекторах моторів
Пульсує і іскрить одне і те ж –
Від хаосу до космосу просторів,
Від атому до голубих безмеж.

15.10.1928