Зникає з поля зору Тимошенко,
А Ярош каже вже про Третю світову,
Зів’ялі квіти біля ніг Шевченка…
Ніхто не згадує про чарівну весну.
Цікавляться ячейками у банку,
Чи то їх Парубій собі забрав?
Боявся, що відправлять у відставку,
Бо десь багато зайвого сказав?
А ще чутки, що це з Посольства Польщі
Багато зброї на Майдан пішло…
Бо заплатили непогану суму грошей,
Й для цих сусідів наш кордон – прозоре скло.
Мне б Пушкина и Лермонтова слушать,
«Вишнёвый сад», Островского «Грозу»…
Но Рада хочет слышать голос пушек,
И кровью омывать души слезу.
Что ей Швейцария, где языка четыре,
Ведь это политический вопрос!
Шухевич и Бандера ближе, шире…
А несогласным – пулю в лоб и резать нос.
Спит Тимошенко, сладко улыбаясь:
Её дитя в военкомат не призовут…
Все конкуренты позади остались,
И лавры лидера на блюдце поднесут…
а Ярош каже вже про Третю свiтову
© Copyright: Наталия Рудченко, 2014
Свидетельство о публикации №114031802767
Свидетельство о публикации №114031802767
Рецензии