Прокинулась зранку стрибнула у прірву
У безодню людського життя
Я вірю у Бога, досі ще вірю,
Йду вперед не надіючись на вороття.
Я не знаю хто друг,і не знаю хто ворог
Тож довіру висловлюю всім.
Ваші смерті в мені відбиваються болем
Ви для мене живі,бо ще зранку були.
Доторкнуся землі. мармурової стели
В кров надходить адреналін
Мимолітнє життя , як тремкі акварелі
Я біжу Україна, тобі навздогін.
жити сьогодн, як стрибати в безодню
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2014
Свидетельство о публикации №114031802555
Свидетельство о публикации №114031802555
Рецензии