* * *
Тобою марив, шукав тебе,
ти – мрія у прозорому безкраї,
не іграшка – то небо не моє!
Мов тихо пристрасне мовчання
ти – острів, що видніється в тумані…
Відмірюю хвилини самоти,
буденні хижі хвилі з ніг збивають.
Найдужче прагну я, до тебе доплисти,
чи вистачить часу? Гадаю,
і знов не вгадую судьбу…
З тобою справжньою зустрітись хочу,
хоча б на мить залишити тобі
усі мої, слова зізнання
без ліку, без жалів,
і більше не вмирати,
у світі тому,
де нас Любов, не лишає…
***
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114031802035
Свидетельство о публикации №114031802035
Рецензии