Це не весна це не безсоння опівнічне
Це не ранковий переспів пташок
Я згадую про тебе десь приблизно з січня
То дивний спогад що з минулого прийшов
Запахне хмизом димом та озоном
Можливо буде дощ та думати про це не варто
По вулицях блукає синім передзвоном
Моя остання та найважча втрата
В краплині сонце відбиває гомін дум
Але то мимохідь…вже нове «завтра»
І інший зовсім поряд рідний шум
Другого протилежного азарту
Але це не весна - це просто пора року
Коли у призмі власних почуттів
Копаєшся як в ненасадженій землі без проку
Бо як бува кохання – то лиш раз в житті
Це не весна це не безсоння опiвнiчне
© Copyright: Лилия Фокина, 2014
Свидетельство о публикации №114031801217
Свидетельство о публикации №114031801217
Рецензии