Я сын годов безрадостных перевод на украинский

***(Николай Добронравов, http://www.pakhmutova.ru/songs/dobrlyrics.shtml)

Я — сын годов безрадостных. А лира
Моя — жалейка в камерной Руси.
Ах, сердце — коммунальная квартира,
В которой мы мальчишками росли.
В клетушках-клетках многое вмещалось.
Все рядом — и чужое, и свое.
Все уживалось — ненависть и жалость,
И ясный взгляд, и грязное белье.
Душа людей — она не из металла.
Заботливы улыбки подлецов.
Ах, сердце, ты так искренно впускало
Под теплый кров свой временных жильцов!
Мы за наивность многим поплатились.
Поймешь ли сразу — кто твои друзья?
Нашли себя. Со многими простились.
Но их из сердца вычеркнуть нельзя.
Давно живем без страха и без риска,
С уютом комфортабельным на «ты».
Осталась постоянная прописка
Стесненья, компанейства, доброты.
И сердце так же бьется, как и раньше.
И тот же неоплаченный кредит:
Тетрадка в клетку, абажур оранжев,
И примус старой нежности коптит…

*** (вільний переклад П.Голубкова)

Я - син років безрадісних. А ліра
Моя - жалейка в камерній Русі.
Ах, серце - комунальна мов квартира,
Я якій ми всі хлопчиськами росли.

Багато у клітинах тих вміщалося.
Все було поруч - і чуже, й своє.
У них і злість, і жалість уживалися,
І ясний погляд, і сміття старе.

Душа людей - вона ж бо не з металу.
А посмішки негідників – це сміх.
Ах, серце, як же щиро ти впускало
Під теплий дах свій мешканців отих!

Ми за наївність дечим поплатилися.
Де друзі – хто ж відразу зрозумів…
Знайшли себе ми. З багатьма простилися.
І з серця викреслили – хто зумів.

Та живемо, без ризику, понині,
З уютом комфортабельним на «ти».
Прописка залишилася постійна
Для сорому, приязні,  доброти.

Так само серце б'ється, як раніше.
І той же неоплачений кредит:
І зошит в клітку, й абажур - старіший,
Ніж примус - той, що ніжністю коптить...