Пожар

 Пожар

«У сусіда хата біла,
 у сусіда жінка мила»
Що ж ти, рідна Україна,
 свою хату підпалила
Щоб у приймах жить,
не свою любить.


Що ж ти в прощу наробила,
 Івана-легеня родила,
Як  сліпий блукає
 він серед кущів
В павутинні липкім
 божевільних слів.

Твої діти брат на брата
Вила похватали.
Бо не мали вони долі,
Розуму не мали.

Схаменіться,будьте люди,
Не воли з рогами,
Захотіли налигача,
Йти до бойні своїми ногами?

А за морем-океаном
чорноземів хочуть.
Україно,ненько рідна,
Відкривай же очі!

Твої недра, твого тіла
Так давно хотіли,
Поки спиш, моє серденько-
Украдуть тихенько.

Пошматують люті звірі,
Розірвуть на часті,
Поки діти схаменуться
На своє нещастя.

Грай трембіто,дужче грай
Від гір аж до моря.
Може дехто  пригадає,
Знають люди всі,
Що родилась  Україна
В Київській Русі.

Гей, слов” яни із Карпат
Донбасу й Волині,
Не давайте  вогню волю-
спалить Батьківщину.