Р.Коляда, «Молитви для фортепіано соло»,
Будинок Актора, Київ
2. «Епічний ескіз», присвята Небесній Сотні
Сум’яття м’ялось і марудило бідою.
Надія не зникала у сум’ятті,
Надія залишалася собою,
Знаходила у спротиві завзяття.
Сум’яття поглинало і дуріло.
Надія лікувала і навчала.
Агресія від заздрощів хиріла.
Надія все міцнішала й зростала.
Сум’яття десь поділося раптово,
Без сліз людських пригасло і зав’яло.
Надія заспівала Пісню-Слово:
«Люблю… Люблю…». Надія знов прощала…
16.03.2014
Сум яття м ялось i марудило бiдою
© Copyright: Катерина Жебровська, 2014
Свидетельство о публикации №114031711054
Свидетельство о публикации №114031711054
Рецензии