ЧУМА Т. Шевченко

На фото: Яков Шлеппер преподнёс в дар музею Шевченко в городе Орске свою работу(уникальная техника спирального рисования карандашом).

Чума с лопатою ходила,
Могилы всюду рыла, рыла
И трупы в них кладя умело
И «со святыми» нет, не пела.
За огородом, за селом
Метёт себе, как помелом,
Весна. Сады все зацвели,
Как белым полотном укрыты,
Росою Божией умыты
Белеют. Весело земле:
Цветёт, красуется цветами,
Садами тёмными, лугами.
А люди бедные в селе
Испуганные, как ягнята
В своих позапирались хатах
И умирают. На селе
Коровушки ревмя ревут,
А кони в огород идут,
Пасутся там. Никто не выйдет,
Пора скотину в хлев загнать.
И как же надо крепко спать,
Забыть о каждодневном деле.
На этой, на святой неделе,
Не слышно звон колоколов,
И только длинный чёрный ров,
Здесь, за цветущими садами.
Гробокопатели цепями
За трупом труп всё волокут,
В могилу без гробов кладут
И засыпают. Дни проходят,
за днями – месяцы долой,
Село затихло, онемело,
Крапивой жгучей заросло.
Могильщиков не видно стало-
Чума их так же обратала.
Никто не вышел утром вешним,
Чтоб их похоронить, сердешных.
Они за хатами лежат,
И, кажется, как - будто спят.

Как оазис, в чистом поле,
Село зеленеет,
Все обходят стороною,
Только ветер веет.
И разносит жёлты листья
По жёлтому полю.
Долго поле зеленело,
но - пожар на горе,
Искры ветром разметало
И села не стало.
Нет села, что зеленело
Сгорело, истлело,
Пепел ветром разметало
Следа не осталось.
Вот такое людям горе
От чумы досталось.


ЧУМА

Чума з лопатою ходила
Та гробовища рила, рила,
Та трупом, трупом начиняла
І «со святими» не співала,
Чи городом, чи то селом
Мете собі, як помелом
Весна. Садочки зацвіли,
Неначе полотном укриті,
Росою Божою умиті,
Біліють. Весело землі:
Цвіте, красується цвітами,
Садами темними, лугами.
А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах
Та й мруть.
— По улицях воли
Ревуть голодні, на городі
Пасуться коні, не виходить
Ніхто загнать, нагодувать,
Неначе люди тії сплять.
Заснули, добре, знать, заснули,
Святу неділеньку забули,
Бо дзвона вже давно не чуть.
Сумують коміцій без диму,
А за городами, за тином
Могили чорнії ростуть.
Під хатами, поміж садами,
Зашиті в шкуру і в смолі,
Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину — і засипають
Без домовини; дні минають,
Минають місяці,— село
Навік замовкло, оніміло
І кропивою поросло.
Гробокопателі ходили,
Та й ті під хатами лягли,
Ніхто не вийшов вранці з хати,
Щоб їх, сердешних, поховати,
Під хатами і погнили.

Мов оазис, в чистім полі
Село зеленіє.
Ніхто в його не заходить,
Тільки вітер віє
Та розносить жовте листя
По жовтому полю.
Довго воно зеленіло,
Поки люди з поля
Пожарище не пустили
Та не запалили
Села того зеленого.
Згоріло, зотліло,
Попіл вітром розмахало,
І сліду не стало.
Отаке-то людям горе
Чума виробляла.


Рецензии