Для мами своєї вінок я сплітаю
Із квітів найкращих, із квітів пахучих.
А в небі летять журавлинії стаї
Й курличуть так сумно… І біль неминучий.
Застиг знов у серці та й важко тиранить…
Чомусь так тривожно, чомусь так пекуче.
Мабуть, то в душі невигоєні рани
Від того, що рвуться дороги на кручах…
Від того й понині жінкам зичу щастя
І бачу їх в радості, і на весіллі,
І бачу в скорботі, і в лагідній ласці,
І бачу у пісні. І бачу у ділі.
І хочу вклонитись їм низькопоклонно,
Й цілунки на зморжки покласть материні.
Бо ж війни у долях їх тисячогромні,
Хоч ми у тім горі нічого не винні.
Вiнок
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114031608804
Свидетельство о публикации №114031608804
Рецензии