Хліб рум’янощокий на столі.
І снує по хаті запах жнива,
І дитинство в рідному селі
Ожива у пам’яті щасливо.
Мати он виймає з печі хліб,
І відламує мені підпалок.
Скільки то ж трудитись треба діб
Щоб зерно хлібиною постало?
Тож завжди, як хліб до рук беру,
Я людську невтомну працю бачу,
І дзвінкоголосу дітвору,
І в душі знов молодію наче.
Тож шануйте, бережіть його,
Як святиню, материне ім’я,
Бо у ньому піт, пролита кров
І дзвінка, життєва велич гімна.
Людську невтомну працю бачу
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114031608732
Свидетельство о публикации №114031608732
Рецензии