Очі сповнені світанком,
світлом сонця спозаранку,
поглядали так сміливо,
у майбутнії життя.
Не грайливо, так бажанно,
сяяли як зірки гарно,
і лилася через краї
чиста повінь із бажань.
Мріяли ті очі жити,
час на назавжди зупинити,
і не знати сліз і горя,
загубитися в ночі.
Зберегти і утаїти,
від усіх ті очі скрити,
щоб ніхто в них не закинув
чорний бруд лихого зла.
Щоб світанок сяяв сонцем,
грів рідні серця з віконця,
щастя линуло в їх душу
і любов в них розквіла.
Оч сповнен св танком
© Copyright: Анастасия Супрунова, 2014
Свидетельство о публикации №114031608564
Свидетельство о публикации №114031608564
Рецензии